Микола Михайлович Амосов народився 6 грудня 1913 року в селі Вільхове Вологодської губернії.
Після навчання у Лісомеханічному технікумі М. Амосов вступив до Всесоюзного заочного індустріального інституту (ВЗІІ) у Москві, а згодом – до Архангельського державного медичного інституту, який закінчив із відзнакою у 1939 році за спеціальністю хірургія. По тому почав працювати ординатором хірургічного відділення міжрайонної лікарні у м. Череповець. З початком німецько-радянської війни М. Амосова призначили провідним хірургом у польовий пересувний госпіталь (ППГ). Війна зробила його досвідченим хірургом із унікальною практикою та знаннями.
Далі – декілька років роботи в Москві завідувачем операційним відділенням в Інституті ім. М. Скліфосовського, переїзд до Брянська, де М. Амосов втілює в життя власну методику резекції легенів, цілеспрямовано займається проблемами грудної хірургії і стає одним із найкращих фахівців країни.
У листопаді 1952 року Миколу Михайловича запросили очолити спеціально створену клініку серцевої хірургії Українського НДІ туберкульозу ім. академіка Ф. Г. Яновського. У Києві М. Амосов захищає докторську дисертацію і 1955 року засновує першу в Радянському Союзі кафедру грудної хірургії для вдосконалення лікарів, з якої пізніше виділилася кафедра анестезіології.
Участь в конгресі хірургів в Мексиці, де була показана операція на серці з апаратом штучного кровообігу (АШК), надихнула Амосова на створення й впровадження у практику власного АШК – надійного, придатного для широкого використання апарата штучного кровообігу «серце-легені».
У 1962 році, після смерті хворої дiвчинки під час операцiї, щоб зняти напруження і трохи розвантажитись емоційно, Микола Михайлович описав минулий день на папері. Так згодом з’явилася перша глава книги вченого «Думки і серце».
У 1963 році М. Амосов першим в країні здійснив протезування мітрального клапана серця, а в 1965 році запровадив антитромбічні протези серцевих клапанів. За роки кардіохірургічної практики М. Амосов провів понад 6 тисяч операцій на серці. Окрім того, серйозно захоплювався біокібернетикою: створював евристичні моделі особистості та моделі суспільства. В похилому віці сам кинув виклик старінню і розробив власну систему навантажень та обмежень.
Незважаючи на кілька перенесених операцій на власному серці, М. Амосов продовжував оперувати до 1980-х років, а далі надавав консультації провідним лікарям і науковцям. Він завжди брався за скальпель при загрозі швидкої смерті хворого, часто в умовах, коли ніхто інший їх зробити не міг.
Академік Микола Амосов – геній світової медицини, новатор, людина-епоха – прожив велике, сповнене сенсу життя на користь людству і дожив майже до 90 років, врятувавши тисячі життів.
Після себе вчений залишив близько 400 наукових праць, у тому числі 20 монографій з питань захворювань серця і судин, нагнійних захворювань і туберкульозу легенів, а також робіт, присвячених проблемам фізіологічної, соціологічної та психологічної кібернетики.
Фотодокументи
З фондів ЦДАЕА
Відео
З фондів ЦДАЕА
Фрагмент із кінофільму «Увага! Серце!» (Укркінохроніка, 1962 р., режисер В. Сичевський, арх. № 2646).
Фонодокументи
З фондів ЦДАЕА
Лекція «Медицина майбутнього». М. Амосов, хірург, заслужений діяч науки УРСР, член-кореспондент АМН СРСР. 1963 р.
Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів, од. обл. 18396, од. зб. М-6752-6755
Інтерв’ю з керівником клініки серцевої хірургії Київського НДІ туберкульозу і грудної хірургії ім. академіка Ф. Г. Яновського, академіком АМН СРСР М. Амосовим. 1971 р.
Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів, од. обл. 18510, од. зб. М-7267