Тетяна Ємельянова
кандидатка історичних наук,
директор,
Центральний державний аудіовізуальний
та електронний архів
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0204-1100
Валерія Покляцька
кандидатка історичних наук,
начальниця відділу формування НАФ
аудіовізуальними документами,
Центральний державний аудіовізуальний
та електронний архів
ORCID: https://orcid.org/0009-0008-5273-0028
Анотація. Мета статті – дослідити практику комплектування аудіовізуальних колекцій Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву в умовах війни, а також сформувати фахові завдання довкола викликів, пов’язаних із цією архівною діяльністю. Методологія статті базується на застосуванні загальнонаукових методів, а саме: системного, поняттєвого аналізу, функціонального та порівняльного. Вивчення впливу російсько-української війни на технологію комплектування зумовило використання порівняльного та функціонального методів. Проблемно-тематичний метод використано для осмислення основних проблем, вирішення яких сприяє поповненню Національного архівного фонду новими надходженнями аудіовізуальних документів. Наукова новизна визначається авторським трактуванням поняття «оперативне комплектування», у межах якого на підставі комплексного аналізу досліджено методологічні та практичні напрацювання у царині комплектування архівних аудіовізуальних колекцій. Висновки. Простежено особливості взаємодії архіву з джерелами комплектування в умовах війни, які зумовлюють необхідність перегляду традиційних критеріїв віднесення фізичних осіб до джерел формування Національного архівного фонду. Виявлено специфіку процесу приймання документів на зберігання до архіву. Охарактеризовано склад і зміст аудіовізуальних документів, включених до архівних колекцій за результатами проведення експертизи цінності. Виокремлено здійснюване архівом ініціативне документування подій та наслідків російської збройної агресії як важливу складову процесу комплектування. Перспективи подальших досліджень. Результати дослідження засвідчили потребу в переосмисленні практики комплектування архівних аудіовізуальних колекцій, необхідність продовження дискусій, а також подальших досліджень як самої політики в контексті реальності війни, так і більшості інструментів, що їх розробляють і використовують архівісти сьогодні.
Ключові слова: архівні аудіовізуальні колекції; оперативне комплектування; джерела комплектування; Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів.
Поповнення колекцій аудіовізуальними документами воєнного часу другий рік поспіль залишається пріоритетним завданням Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву (далі – ЦДАЕА). Ця діяльність, що зазвичай вважається одним із найскладніших сегментів архівного мистецтва, в умовах широкомасштабної російської агресії проти України, під тиском реалій сьогодення набула передусім характеру оперативного комплектування.
Водночас, не менш примітно, що архіви досі майже не брали участі в дискурсі про архівування документальних свідчень, як і те, що його осягнення потрапляє у фокус лише поодиноких наукових текстів Л. Дідух [1], В. Бойко і С. Кулешова [2], М. Палієнко [3], дотичних до запропонованої нами теми. Відтак, висвітлення досвіду комплектування архівних колекцій у контексті російсько-української війни, а також труднощів і ризиків, пов’язаних із його реалізацією, видається не тільки актуальним, але й практично важливим.
Отож, пропонуємо ознайомитися з поточним станом практики комплектування архівних аудіовізуальних колекцій в умовах війни та сформувати фахові завдання довкола викликів у цій архівній царині. Потреба у більшій ясності додатково підкреслюється експоненціальним документуванням війни, зокрема аудіовізуальними засобами. Ці міркування також слід розглядати як попередній начерк для з’ясування ролі та місця відбору в процесі комплектування й нинішнього досвіду застосування останнього.
Це дослідження базувалося насамперед на аналізі журналів обліку надходжень аудіовізуальних документів (за видами документів) до ЦДАЕА за 2022–2023 рр. Вивчалися протоколи засідань експертноперевірної комісії архіву за 2022–2023 рр., акти про результати експертизи цінності аудіовізуальних документів за 2022–2023 рр., звіти про роботу структурних підрозділів архіву, відповідальних за формування Національного архівного фонду (НАФ) профільними документами. Емпіричні дані доповнено інформацією про склад і зміст нових надходжень, що міститься в описах документів постійного зберігання (за видами аудіовізуальних документів). Порівняти попередній досвід із сучасною практикою комплектування стало можливо завдяки вивченню вказаної звітної та облікової документації за останні три роки, що передували широкомасштабному російському вторгненню.
Нами також були використані підзаконні нормативно-правові акти, передовсім Порядок передавання кіно-, відео-, фото-, фонодокументів на постійне зберігання (2016, зі змінами) [4], та методичні посібники («Відбір на постійне зберігання аудіовізуальних документів: методичні рекомендації» (2010) [5], «Відбір, експертиза цінності та приймання на постійне зберігання цифрових аудіовізуальних документів. Методичні рекомендації» (2015) [6], «Порадник власнику аудіовізуальних документів» (2018) [7], із питань формування НАФ аудіовізуальними документами.
Під поняттям «оперативне комплектування» розуміємо поповнення архіву аудіовізуальними документами до закінчення граничних строків їх зберігання у юридичних чи фізичних осіб – джерел комплектування архіву [8], (для аудіовізуальних документів такий строк зберігання складає один рік після закінчення їх виробництва або виходу в світ).
Якщо озирнутися на минуле століття, неодмінно прийдемо до висновку, що нинішня ситуація аж ніяк не нова: ще після завершення Першої, а потім Другої світових війн архіви збирали та формували «воєнні колекції». Тож у нашому випадку необхідність збирацьких дій була очевидною з поправкою на той факт, що архівування здійснюється в умовах майже відсутньої часової дистанції та експоненціального поширення інформації. Ці фактори створюють додатковий тиск на архівну діяльність, вимагаючи від архівістів швидкого розв’язання проблеми з накопиченням надходжень неопрацьованих аудіовізуальних документів, включно з їхньою аналоговою складовою. Звідси – необхідність пошуку твердої основи для стратегічного планування як першочергової вимоги сталого розвитку архівних аудіовізуальних колекцій.
Аналіз комплектування архіву в умовах війни свідчить про збільшення кількості джерел формування НАФ аудіовізуальними документами. До широкомасштабного вторгнення росії в Україну співробітники архіву активно працювали у напрямі виявлення нових джерел поповнення архівних колекцій. Утім, навіть в умовах плідних пошуків їх кількість зростала значно повільніше, ніж під час повномасштабної війни. Лише впродовж січня–жовтня 2023 р. архівом укладено 51 договір про приймання-передавання документів на зберігання із власниками аудіовізуальних документів. Як бачимо, прослідковується динаміка порівняно з довоєнним часом, коли середня кількість таких договорів складала 25–30 на рік. Які фактори впливають на цю динаміку? Очевидно, що широкий доступ до цифрових інструментів збільшує можливості створювати, змінювати, знищувати, ділитися та зберігати інформацію в будь-якій формі та будь-де. Так, у міру того, як мобільний телефон стає все більш повсюдною частиною повсякденного життя, різко збільшується кількість людей, для яких цей пристрій перетворюється на сховище особистої інформації з його історією текстових повідомлень, журналів викликів, фото- і відеозйомкою.
Звернімо увагу на ще одну із тенденцій: якщо у т. зв. «мирний час» основними джерелами комплектування архівних аудіовізуальних колекцій були професійні фотографи та фотокореспонденти, телеканали, телестудії, інформаційні агентства, то натепер одночасно з професійними створювачами аудіовізуального контенту, громадськими організаціями, готовими передати на зберігання до архіву світлини та відео із зафіксованими подіями й наслідками російсько-української війни, збільшується кількість джерел комплектування, для яких фото- та відеозйомка не є фаховою діяльністю.
Наразі колекції ЦДАЕА активно поповнюються фото- та відеодокументами, створеними випадковими очевидцями та учасниками трагічних подій, жителями тимчасово окупованих населених пунктів, волонтерами тощо. Окрему цільову групу представляють військово службовці Збройних сил України (ЗСУ), які, перебуваючи на фронті та шукаючи сенс посеред великого жаху, страждання і горя, фіксують і передають до архіву візуальні докази пережитої реальності. Це частково пояснює збільшення питомої ваги «неофіційної» традиції у складі архівних колекцій. Тоді як сучасні тенденції співпраці між архівом і спільнотою свідчать про необхідність переглянути традиційні критерії віднесення фізичних осіб до джерел формування НАФ, щоб відобразити нові реалії діапазону учасників у комплектуванні архівних колекцій аудіовізуальними документами.
Розширення кола джерел комплектування ЦДАЕА, а також той факт, що предметом уваги архівіста стають документи, які можуть не «дожити» до архівної стадії, швидко зникнувши з інформаційного простору через, скажімо, свою нетривку цифрову природу, спричинили застосування архівним персоналом ширшого кола новітніх технологій, а також підвищили рівень оперативності роботи з поповнення колекцій. Зокрема, враховуючи різноманітні обставини, в умовах яких сьогодні опиняються фізичні особи – джерела комплектування й архівісти, в процесі відбору та під час приймання-передавання аудіовізуальних документів все частіше застосовуються електронні засоби, як-то файлообмінники, що допомагають подолати просторові відстані та в максимально короткі терміни передати велику кількість фото-, відео-, фонодокументів, не впливаючи на технічні характеристики цифрових файлів і, тим самим, не зменшуючи якість відібраних документів.
У пошуках нових джерел комплектування, встановлення авторства світлин чи відеозйомок, із метою налагодження комунікації з їх творцями, які знаходяться часто на тимчасово окупованих територіях або в зонах ведення бойових дій, архівісти дедалі частіше звертаються до соціальних мереж, зокрема «Facebook», «Instagram», офіційних Telegram-каналів. Для обміну примірниками документів (договір, акт), на підставі яких фото- та відеодокументи надходять до архіву, все частіше залучаються компанії з надання поштових послуг. Однак, це не убезпечує від складних ситуативних випадків, позаяк затримка навіть в один день створює ризики непередбачуваного розвитку подій, які впливатимуть на процес комплектування. Наведемо лише декілька прикладів. Так, архівом велися перемовини з військовослужбовцем ЗСУ, який перебував у зоні бойових дій. Відібравши світлини, військовослужбовець надіслав їх до архіву за допомогою файлообмінника. Були узгоджені всі питання стосовно договору, складено акт приймання-передавання документів. Однак, автор світлин не встиг підписати документи, віддавши своє життя за Україну. Зрештою співробітниками архіву були проведені переговори з його рідними, які дали згоду на передавання документів, щоб зберегти пам’ять про Героя.
Ще один приклад – «незавершені перемовини» з фотографом Володимиром Миронюком. Із ним нас познайомив автор світлин, які вже стали невід’ємною складовою НАФ, – Крістофер Маріо Оккіконе [9].Вперше звертаючись до Володимира, ми знали лише, що це Джон, фотограф, який фіксує події у зоні бойових дій і, дізнавшись про наш архів, виявив інтерес і бажання поповнити архівні аудіовізуальні колекції. На висловлене нами англійською мовою прохання передати фотографії на зберігання до архіву отримали просте і водночас зворушливе повідомлення українською мовою: «Вітаю, я Володя… позивний «Джон», товариш Крістофера…». Виявилося, що він українець, який мав американське громадянство. У ході перемовин В. Миронюк зацікавився ідеєю співпраці та висловив бажання передати фотодокументи на зберігання до архіву. Однак, на той момент він був у зоні бойових дій і не встиг реалізувати свої задуми. 30 вересня 2023 р. із новин дізналися сумну звістку про те, що В. Миронюк загинув на передових позиціях під Курдюмівкою (Донецька область) [10]. Відтак, ми налагодили комунікацію та розпочали діалог з його донькою Веронікою про передавання документів до архіву. Такі складні придбання аудіовізуальних документів є вражаючими.
Важливим аспектом політики комплектування є цілеспрямована побудова партнерських стосунків із фізичними особами – джерелами комплектування – ідеальної території, на якій архівісти та люди, які до цього професійно не були пов’язані з архівом, спільно залучені до проживання історичного моменту просто зараз і на тлі цієї реальності докладають зусиль, аби зберегти та зробити доступними документи, пов’язані з війною, що були ефемерними з моменту свого створення та, можливо, ніколи не ставилися за мету зберігатися постійно.
Початковим моментом на шляху до партнерства є налагодження контакту, в якому немалу роль відіграє ефект першого враження. Пам’ятаючи, що перша зустріч є особливо відповідальною, дуже делікатною, адже суб’єкти процесу спілкування дійсно «вивчають» один одного, свої очікування стосунків і ставлення, представлені системи цінностей, а іноді навіть погляди та переконання, вкрай важливим із боку архівістів є демонстрування комунікативної культури, відкритості, чутливості та здатності легко взаємодіяти. Розмова про накопичені документи часто викликає у їх творців спогади, емоційні пояснення мотивів і причин документування воєнної реальності. Виходячи з цього, перший і головний наш принцип – етичний: не завдавати шкоди. Тож бажано, щоб у процесі комунікації архівісти проявляли співпереживання, врівноважене належною кваліфікацією й обізнаністю. Тобто, у такому мотиваційному спілкуванні архів має чітко сформулювати свої очікування, однак без надмірної наполегливості. Налагоджені стосунки слід підтримувати і розвивати. Це сприяє плідній співпраці, допомагає формувати мережу контактів, впливає на сприйняття архіву, його бажаного іміджу.
Звичайно, успішні контакти з творцями не лише впливають на те, які документи, в якому вигляді та кількості можуть надходити до архіву, але й істотно полегшують завдання оцінки аудіовізуальних документів. Позаяк атрибуція створювача аудіовізуального документа, встановлення контексту та причин створення останнього дозволяє архівісту під час експертизи цінності виносити судження, зокрема щодо автентичності документа, передбачувано підвищує його дослідницький потенціал, а, отже, й архівну цінність.
Утім, процес відбору й оцінки документів завжди був і залишається контроверсійним питанням – мабуть, найбільш суперечливим аспектом політики будь-якого архіву (часто позначений небезпекою суб’єктивних суджень) і «найстрашнішою» архівною відповідальністю. Перше бажання будь-якого архівіста – зберегти якомога більше документів для нащадків. Разом із тим, лише невелика частка аудіовізуальних документів може або повинна зберігатися постійно. Ясна річ, що архівування аудіовізуальних документів у необмежених масштабах (на тлі дедалі дефіцитніших ресурсів) – неможливе і невиправдане. Ця констатація очевидного повертає до попередньої точки зору щодо необхідності відбору й оцінки. Причому, на наше глибоке переконання, на етапі відбору документів першим інструментом, доступним для архівістів, є їхні власні знання. Так, перш ніж оцінювати фотодокументи, архівісти повинні мати: знання походження і контексту створення оцінюваних документів; розуміння всього зібрання фотодокументів в архіві; усвідомлення потреб користувачів, які звертаються до фотодокументів щодо їх інформаційної цінності; достатні знання історії фотографії та її техніки, щоб визначити фізичні характеристики документів і їх унікальність тощо. Ця готовність архівного персоналу є суттєвим елементом успіху та заощадження значного часу на проведення експертизи цінності. Натомість є також зрозумілим і очевидним, що цифрова природа аудіовізуальних документів вимагає оперативної їх оцінки – сьогодні не можна залишити файли на умовній полиці в електронному сховищі і повернутися до них через 5–10 років для проведення експертизи цінності, як це було, скажімо, з фотонегативами, магнітними звукозаписами чи грамплатівками. Ця нова реальність створює умови для виділення аудіовізуальних документів із цифрового середовища за принципом: «при найменшому фізичному обсязі документів – найбільша інформаційна наповненість та доказова цінність». Як діяти архівісту в цих обставинах? Здається, що необхідно посилити зусилля щодо моніторингу та ідентифікації достовірності фото- і відеоконтенту в Інтернеті й соціальних онлайн-мережах на етапі виявлення документальних джерел для поповнення ними архівних аудіовізуальних колекцій, напрацьовувати методи перевірки справжності акаунтів, де публікується відповідний контент. Водночас зазначене створює додатковий вектор розмірковувань щодо основних методологічних проблем експертизи цінності.
Оцінювання аудіовізуальних документів як основний фактор, що визначає обсяг створення колекції, залежить також від наявності супровідної документації. Правила архівного описування вимагають отримання відповіді на основні запитання: що (заголовок); ким (інформація про відповідальність); коли (дати створення); в якому контексті (оскільки документи втрачають елементи свого значення, якщо їх відокремити від контексту створення)? Як уже наголошувалося, необхідність знати принаймні цю базову інформацію додає ще одного змісту співпраці архівістів і творців документів. Адже хто може краще пояснити контекст або цілі документування та важливість зображеної особи, об’єкта чи події?.
Окремо вартує згадати про правові аспекти, які також чинять тиск на рішення щодо відбору та оцінки, адже переважна більшість аудіовізуальних документів захищені авторським правом, якщо тільки відповідні права не були передані архіву авторами або їхніми спадкоємцями у юридично незаперечний спосіб. Разом із тим, ні в якому разі не слід відмовлятися прийняти аудіовізуальний документ, який «гідний» архівування, виключно на підставі обмежень про авторські права.
А поки що повернімося до розгляду результатів спільних зусиль архівістів і творців документів. Так, із початку широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України на експертизу цінності прийнято 9 тис. 584 аудіовізуальні документи, що відображають хроніку подій та наслідки російсько-української війни, а саме: 8 тис. 336 фотодокументів, 755 відеодокументів, 493 фонодокументи. За результатами експертизи цінності до складу НАФ внесено: 4 тис. 652 фотодокументи, 172 відеодокументи, 258 фонодокументів. [11].
Фотодокументи надійшли до архіву від КП «Київінформ», військових фотографів Олени Титаренко, Павла Дорогого, Петра Батанова,Кирила Амурського, Арсена Петрова, фотографів Крістофера М. Оккіконе, Романа Наумова, Віктора Махньова, Дмитра Дімітрова, Владислава Кравця, Артема Байдали, Івана Антипенка, Ілая Тайлера, Тараса Федоренка, Марії Горшкової, Катерини Москалюк, фотожурналіста Віктора Кошмала, військовослужбовця ЗСУ Кирила Тітаєва, жительки с. Ягідного Чернігівського р-ну Чернігівської обл. Ольги Меняйло, фіксерки для іноземних медіа Крістіни Богдяж, голови ГО «Добро Лисичанськ» Романа Козодоя, матері військовослужбовця 2-го штурмового батальйону 3-ї окремої штурмової бригади Збройних сил України Максима Бурди – Ірини Максимук та ін.
Примірники відеодокументів передали на архівне зберігання ГО «Громадське телебачення», ГО «Ukraїner», ГО «ХАЩІ», ТОВ «ТТБ СТУДІО», ГО «Об’єднання кінематографістів «КІНОЛОГОС», ДП «Парламентський телеканал «Рада», кінорежисерка Катерина Стрельченко, головний редактор і співзасновник вебпорталу «Україна Інкогніта» Роман Маленков, військовослужбовець ЗСУ К. Тітаєв, фіксерка для іноземних медіа К. Богдяж, голова ГО «Добро Лисичанськ» Р. Козодой та ін.
Фонодокументи надійшли від ТОВ «Телерадокомпанія «РадіоЕра» – це цифрові аудіозаписи радіопрограм «Війна в Україні», що висвітлюють перебіг російсько-української війни та містять інтерв’ю з військовослужбовцями ЗСУ, військовими експертами, волонтерами, політичними діячами, свідками збройного протистояння. Серед отриманих на архівне зберігання – 54 цифрові фонозаписи від ТОВ «ВІ ДЖІ СТАР» – українські пісні періоду російсько-української війни у виконанні сучасних популярних співаків і музичних гуртів.
Із-поміж прийнятих аудіовізуальних документів виокремимо їх основні, на наш погляд, сюжетні лінії. Йдеться, зокрема, про:
– хроніку подій та руйнування, спричинені збройною агресією російської федерації проти України в 2022–2023 рр. у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізький, Київській, Львівській, Миколаївській, Полтавській, Сумській, Харківській, Херсонській, Чернігівській областях;
– церемонії прощання із загиблими українськими захисниками, зокрема із командиром 1-го окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі» Збройних сил України, Героєм України Дмитром Коцюбайлом у с. Бовшів Івано-Франківського р-ну Івано-Франківської області;
– евакуацію мирних громадян із зони бойових дій;
– українських військовослужбовців під час навчання на військових полігонах і виконання бойових завдань;
– наслідки підриву дамби Каховської ГЕС імені П. С. Непорожнього російськими окупантами;
– роботу лікарень в умовах російсько-української війни;
– церемонію складання військової присяги військовослужбовцями Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор» Збройних сил України та ін.;
– облаштування захисних споруд і конструкцій у населених пунктах України;
– тіла мирних жителів, убитих російськими окупантами та наслідки окупації у м. Буча Київської області, м. Ізюм Харківської області та ін. населених пунктах України;
– діяльність волонтерів;
– побут і дозвілля мирних громадян в умовах російсько-української війни;
– ліквідацію наслідків обстрілів цивільної та критичної інфраструктури України рятувальниками Державної служби України з надзвичайних ситуацій;
– ексгумацію тіл убитих російськими окупантами мирних жителів;
– повернення тіл загиблих українських захисників у рамках обмінів між російською федерацією та Україною;
– розмінування територій після звільнення від російських окупантів.;
– розмінування територій після звільнення від російських окупантів.;
Ще однією темою, що потребує окремого артикулювання, є здійснюване архівом у 2022–2023 рр. ініціативне документування подій та наслідків російської збройної агресії. У результаті цієї перспективної та важливої складової комплектування, коли в ролі творців документів – джерел формування НАФ виступають безпосередньо архівісти, аудіовізуальне документальне зібрання архіву поповнилося 327 фотодокументами та двома відеодокументами[12]. Також архівісти працювали над виявленням і відбором відеодокументів у відкритих інформаційних джерелах. У ході їх науково-технічного опрацювання були змонтовані збірники відеосюжетів, що відображають хроніку подій російсько-української війни у 2022 р. – вісім одиниць обліку/30 одиниць зберігання[13].
Насамкінець слід наголосити, що у політиці формування архівних аудіовізуальних колекцій ідея сталого розвитку відіграє ключову роль. Звичайно, процес комплектування – лише окрема ланка в ланцюжку архівних кроків, що, однак, безпосередньо впливає на ступінь повноти архівних колекцій, які формуються, їх керованість та потенціал повторного використання в найближчій перспективі. Комплектування вимагає особливої турботи, відповідної організаційної структури та методів роботи, творчого і динамічного архівного персоналу, який усвідомлює свою відповідальність і готовий впоратися з терміновими складними проблемами і розбудовувати партнерські відносини із максимально широкою аудиторією. Додайте до цього потребу в продовженні дискусій і подальших досліджень щодо розроблення та впровадження гнучкої й адаптивної моделі формування архівних колекцій в умовах воєнних реалій, а також актуальних на сьогодні інструментів політики комплектування, а саме: проактивної, своєчасної ідентифікації й отримання аудіовізуальних документів.
Бібліографія:
- Бойко В., Кулешов С. Зумовлені війною : про деякі інновації в сучасному українському документознавстві та архівознавстві // Архіви України. 2023. № 1(334). С. 13–26. https://au.archives.gov.ua/index.php/au/article/view/184
- Дідух Л. В. Ініціативне документування – актуальний вид діяльності сучасних архівних установ // Міжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація. Актуальні питання збереження та інноваційного розвитку наукових бібліотек» : тези доповідей (3–5 жовтня 2023 р., м. Київ).URL :http://conference.nbuv.gov.ua/report/view/id/1720.
- Порадник власнику аудіовізуальних документів : методичний посібник / ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного; уклад. О. В. Косенко; за ред. Т. О. Ємельянової. Київ, 2018. 67.
- Палієнко М. Українські архіви, війна та збереження національної ідентичності // Архіви України. 2022. № 1(330). С. 12–38. https://au.archives.gov.ua/index.php/au/article/view/142.
- Прохоренко В. З камерою в руках : в Україні вбили фотографа під час «ризикованого репортажу» // УНІАН. URL:https://www.unian.ua/war/v-boyah-z-rf-zaginuv-geroy-fotograf-volodimir-mironyuk-12410277.html.
- Відбір на постійне зберігання аудіовізуальних документів : методичні рекомендації / Держкомархів України, УНДІАСД, ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного; уклад.: К. Т. Селіверстова, А. М. Шелест, О. Г. Саприкіна та ін.; редкол.: Н. О. Топішко, Т. О. Ємельянова, Г. І. Божук. Київ, 2010. 64 с.
- Відбір, експертиза цінності та приймання на постійне зберігання цифрових аудіовізуальних документів. Методичні рекомендації / Держ. архів. служба України, ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного; уклад. Т. О. Ємельянова. Київ, 2015. 39 с.
- Ємельянова Т. О. «Документування», «комплектування» чи «архівування» свідчень російсько-української війни : термінологічні зауваги // Інформація, комунікація та управління знаннями в глобалізованому світі : зб. матеріалів Шостої міжнар. наук. конф. (18–20 травня 2023 р., м. Київ). Київ, 2023. С. 227–229.
[1] Дідух Л. В. Ініціативне документування – актуальний вид діяльності сучасних архівних установ // Міжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація. Актуальні питання збереження та інноваційного розвитку наукових бібліотек» : тези доповідей (3–5 жовтня 2023 р., м. Київ). URL: http://conference.nbuv.gov.ua/report/view/id/1720. (дата звернення: 24.10.2023).
[2] Бойко В., Кулешов С. Зумовлені війною : про деякі інновації в сучасному українському документознавстві та архівознавстві // Архіви України. 2023. № 1(334). С. 13–26.
[3] Палієнко М. Українські архіви, війна та збереження національної ідентичності // Архіви України. 2022. № 1(330). С. 12–38.
[4] Порядок передавання кіно-, відео-, фото-, фонодокументів на постійне зберігання [Електронний ресурс] : затв. наказом М-ва юстиції України від 19 липня 2016 р. № 1962/5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1000-16 (дата звернення: 24.10.2023).
[5] Відбір на постійне зберігання аудіовізуальних документів : методичні рекомендації / Держкомархів України, УНДІАСД, ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного; уклад.: К. Т. Селіверстова, А. М. Шелест, О. Г. Саприкіна та ін.; редкол.: Н. О. Топішко, Т. О. Ємельянова, Г. І. Божук. Київ, 2010. 64 с.
[6] Відбір, експертиза цінності та приймання на постійне зберігання цифрових аудіовізуальних документів. Методичні рекомендації / Держ. архів. служба України, ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного; уклад. Т. О. Ємельянова. Київ, 2015. 39 с.
[7] Порадник власнику аудіовізуальних документів : методичний посібник / ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного; уклад. О. В. Косенко; за ред. Т. О. Ємельянової. Київ, 2018. 67 с.
[8] Деякі корисні і критичні зауваження щодо понять «оперативне комплектування», «документування» та «архівування» були зроблені однією з авторок на Шостій міжнародній науковій конференції «Інформація, комунікація та управління знаннями в глобалізованому світі» (18–20 травня 2023 р., м. Київ). Див. Ємельянова Т. О. «Документування», «комплектування» чи «архівування» свідчень російсько-української війни : термінологічні зауваги // Інформація, комунікація та управління знаннями в глобалізованому світі : зб. матеріалів Шостої міжнар. наук. конф. (18–20 травня 2023 р., м. Київ). Київ, 2023. С. 227–229.
[9] Крістофер Оккіконе (Сhristopher Occhicone) – фотограф-документаліст, громадянин США, чиї знімки неодноразово були опубліковані на шпальтах The New York Times, The Wall Street Journal, The Atlantic, ABS News, Stern, The Washington Post та інших впливових видань. Із 2014 р. проживає в Україні та документує події війни.
[10] Прохоренко В. З камерою в руках : в Україні вбили фотографа під час «ризикованого репортажу» // УНІАН. URL: https://www.unian.ua/war/v-boyah-z-rf-zaginuv-geroy-fotograf-volodimir-mironyuk-12410277.html (дата звернення: 26.10.2023).
[11] Журнали обліку надходжень аудіовізуальних документів до ЦДАЕА за 2022–2023 роки; Протоколи засідань ЕПК ЦДАЕА за 2022–2023 роки; Акти про результати експертизи цінності аудіовізуальних документів ЦДАЕА за 2022–2023 роки // ЦДАЕА. Поточне діловодство.
[12] Журнали обліку надходжень аудіовізуальних документів до ЦДАЕА за 2022–2023 роки // ЦДАЕА. Поточне діловодство.
[13]Акти про результати експертизи цінності відеодокументів ЦДАЕА за 2022–2023 роки // ЦДАЕА. Поточне діловодство.