Павло Мовчан із тих особливих людей, соціально значимий статус котрих визначити непросто: невідомо, з якої ролі почати. А їх багато. Принцип ієрархічності за місцем у тій чи іншій сферах суспільної діяльності застосувати важко, бо кожен член окремої спільноти впізнає Павла Михайловича як незаперечного авторитета. Хтось відразу скаже: поет, і його правда – знаний український поет сучасності першого ешелону, вже й класик ХХ ст.; митець – бо заслужений діяч мистецтв України з 1993 р.; громадський діяч – голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка; політик – член Центрального проводу Української народної партії; депутат – народний депутат Верховної Ради України першого, другого, третього, четвертого та шостого скликань. А ще – журналіст на посаді шеф-редактора газети «Слово Просвіти», літературний діяч у складі Комітету Національних премій України ім. Т. Шевченка, і на цьому поставимо три крапки, бо й названого досить, аби зрозуміти: ювіляр таки помітна фігура літературно-мистецького та громадсько-політичного життя України, а день його народження – подія не лишень особистої біографії.
Народився письменник на Київщині, у селі Велика Вільшанка Васильківського району, після школи здобув столичну філологічну освіту, практичним результатом якої стала перша поетична збірка 1963 року. Два роки професійних сценарно-режисерських курсів завершили огранку словесного таланту митця. За десятиріччя плідної праці сценаристом, журналістом, літературним редактором Павло Мовчан здобув неабиякий авторитет і 1988-го посів місце секретаря правління Спілки письменників України й Київської організації Спілки письменників України. Далі – більше: від початку 1990-х Мовчан – у керівних структурах РУХу, народний депутат України. Так розпочався активний громадсько-політичний період, що триває й дотепер. Його зусилля сконцентровані на найважливішій ділянці державного будівництва – культурній.
До цього він багато писав і видавався: вийшло понад двадцять поетичних збірок, перекладів, есе, літературно-критичних статей, поцінованих відзнакою Державної премії України ім. Т. Шевченка у 1992 р. А тоді майже цілковито віддав себе політичній ідеї української державності, символічним висловом якої стала книга «Мова – явище космічне». Входив до Народної ради, очолював підкомісію з питань гласності Комісії з питань Чорнобильської катастрофи.
І все ж головною для письменника залишається літературна творчість, про що свідчать нові видання часів незалежності – тритомник поезії та публіцистики, книжки «Мова – явище космічне» і «Витоки», «Вибране» в серії творів лауреатів Шевченківської премії, збірка поезій «Ти», перевидання книжки поезій класика туркменської літератури Махтумкулі. Поетичні твори Павла Мовчана завжди у центрі уваги літературної критики, перекладалися багатьма мовами, в тому числі грузинською, азербайджанською, литовською, вірменською, угорською, польською, румунською тощо. Крім того, він автор ідеї мультсеріалу «Лис Микита» за мотивами творчості Івана Франка, сценарію мультфільму «Котигорошко», багатосерійного телефільму «Логос».
Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів зберігає життєпис країни у кількох поколіннях. Павлові Мовчану по праву відведено розділ у архівному зібранні. Так, широко представлена його діяльність у відеозаписах медіа; серед аудіодокументів пошукувачів зацікавлять бесіди Н. Світличної з П. Мовчаном у передачах радіо «Свобода» з Нью-Йорку (од. обл. 235, од. зб. АК – 427; од. обл. 2241, од. зб. АК – 430).
Сьогодні ж запрошуємо ознайомитися з вибраними з-понад десятків архівних світлин із життя Павла Михайловича й України.
