Особливе місце в музичної творчості українського народу посідає мистецтво кобзарів і лірників. Їх називають духовними провісниками народу, які своєю піснею доносили до свідомості людей життєву правду, струнами збуджували почуття любові до Батьківщини.

9 квітня минає сто тридцять років від дня народження одного з відомих кобзарів XX століття Олександра Маркевича, який понад півстоліття свого життя присвятив кобзарському мистецтву.

У роки Першої світової війни Олександр Андрійович був тяжкопоранений, внаслідок чого у двадцятиоднорічному віці втратив зір. Повернувшись з війни, вивчився грі на кобзі. Важливою подією в житті О. Маркевича стала участь у роботі першої Республіканської наради кобзарів і лірників України, що була скликана Інститутом українського фольклору Академії наук УРСР в 1939 році. Саме тут він познайомився з багатьма відомими кобзарями України. Того ж року був утворений кобзарський ансамбль, у складі якого багато років поспіль виступав Олександр Андрійович. Також він – один із засновників кобзарського об’єднання при музично-хоровому товаристві (1969). Мандруючи селами України, О. Маркевич виконував українські народні пісні та думи, пісні на слова Тараса Шевченка, Степана Руданського, твори сучасних композиторів тощо.

Представляємо вашій увазі сюжет «Звучать бандури» з кіножурналу «Радянська Україна» (Укркінохроніка, 1972) з виступом О. Маркевича в Каневі біля пам’ятника Т. Шевченку.