П’яне піано на піаніні
трав
вітер заграв.
Спіють дні все менші, нерівні,
піють по півночі півні
і
ості, осокори,
рій ос
і ось
вже осінь
і
о
осінь
інь
нь.
(Богдан-Ігор Антонич)

Як настрій, друзі? Коли ясно вдень і вночі вперто не помічаєш прохолоди, змагаючись із ковдрою й часом. А він бере своє і зранку злегка докоряє сміливцям у літньому вбранні, та по обіді вже попустить, приголубить ніжним теплом, щедро насипле кругляшків шоколадно-глянцевого асорті з праліне, ганашем, трюфелем, вершками, лікером…(найбільше смакують кавові) і дасть пошурхотіти бурштиново-багряними брязкальцями. Осінь ще й пахне – яблуками, цинамоном, горіхами і трішки димом – і звучить у ритмі танго, кружляє у вальсі, мелодіях ретро. У цих її розкошах мимоволі вчувається вибачення, прощальний уклін, і може тому саме тепер, коли бракує аргументів, аби не йшла, й від того щемно, чогось невимовного жаль, як ніколи тягне до музики – осінні звуки, мабуть, з усіх найбільше Музика.

Говорити про її важливість, значення, місію можна довго й по-різному, і кожен матиме свої визначення – від наукових до емоційно-суб’єктивних. У цьому розмаїтті неважко потонути, як у варіаціях Баха: концепцій музики чимало, а у багатьох культурах й зовсім немає відповідника до цього західноєвропейського поняття. Так, ацтеки мали свою назву – Нахуатль – для складного комплексу музики й інших поетичних словесних і невербальних елементів. Нема терміна для музики у деяких африканських та північноамериканських традиціях. В Аргентині натомість є окремі слова для інструментальних та імпровізованих форм європейської музики, церемоніальних пісень тощо.

Цікавіше тому розглянути епістемологію явища. Що робить із звуків музику? Те, чи відкриваємо карти – той, хто впізнає їх як музику, надає їй смислу. Вона, за висловом італійського композитора Лучіано Беріо, «це все, що слухають з метою слухати музику». Такий антропологічний вимір дає змогу через неї більше сказати про людину, бо йдеться не про структуру, а про рецептивний досвід музики, що знімає апріорну недостатність будь-якого визначення чи навіть його відсутності або розмитості, бо дозволяє змінювати межі між музикою і шумом, оскільки умовності музичної інтерпретації по-різному розвиваються в різних культурах, змінюються від людини до людини залежно від її досвіду й особистості. Тож значимим для нас стає досвід певної сукупної культурної свідомості чи окремої людини, людини з «музичною поведінкою», що визначає спроможність надавати значення пережитим звукам, тлумачити їх і вводити у власний життєвий простір. Тож і говорять про музичний слух – у нашому розумінні дар чути світ як музику. Випробуємо цю теорію на дослідному полі жовтня – акме зрілості й повні природи, шукаючи у ній еквівалентизацію власних почуттів у музичних формах. Простіше – спробуємо почути і заспівати себе осіннім голосом.

Наш архів має свій, чималий різножанровий (кількадесят тисяч одиниць обліку носіїв з музичним начинням) світ звуків, здатний задовольнити досвід і смак меломана-аматора і фахівця музикознавця. Знайшлося у його фондах дещо й на осінь – з вічної класики, у стилі ретро, у сучасних наспівах.

Фрагмент телефільму «Осіння Мелодія» (Укртелефільм, 1992 р., арх.№ 12199)

Фонодокументи