27 березня відзначається Всесвітній день театру (World Theatre Day). Свято засноване 1962 року у Відні на IX конгресі Міжнародного інституту театру (MIT) при ЮНЕСКО.

День театру не є вихідним днем, але святкується не лише митцями чи фахівцями професійно дотичними до театрального мистецтва, а й багатьма людьми у всьому світі, бо кожен із нас хоч раз у житті зустрічається з театром, а театр, на думку видатної грузинської актриси Веріко Анджапарідзе, «може здійснити диво, людина раптом починає розуміти ті речі, які раніше не розуміла, мистецтво театру змінює характер».

Згадки про театр дослідники знаходять у джерелах, датованих 497 р. до н.е. Перші театри з’явилися в Греції, згодом – у Китаї, Індії, Європі. Багато століть театральне мистецтво не втрачає своєї популярності, а навпаки розвивається у різних видах і жанрах.

Одним із найскладніших і незмінно популярним видом театрального мистецтва є опера. Опера поєднує поезію, драму, інструментальну музику, вокал, танці, костюми, декорації. Опера свідчить про зрілість і національного театру.

Першими українськими авторами, які звернулися до цього жанру, були Максим Березовський і Дмитро Бортнянський. Свої опери вони створили на лібрето італійською та французькою мовами. Першою оперою на україномовне лібрето, поставленою на сцені, була опера Семена Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» (прем’єра 1863 р.). Фактичним засновником української опери є Микола Лисенко. Композитор створив 17 опер, які й донині з успіхом йдуть на сцені.

У ХХ столітті українська оперна школа, представлена іменами видатних композиторів Б. Лятошинського, Г. Майбороди, А. Кос-Анатольського, К. Данькевича, В. Кирейка, С. Людкевича Ю. Мейтуса В. Губаренка, Б.-Ю. Янівського, М. Скорика, співаків-виконавців І. Паторжинського, М. Литвиненко-Вольгемут, М. Гришка, О. Петрусенко, М. Донця, Б. Гмирі, К. Радченко, О. Чулюк-Заграя, Д. Гнатюка, З. Христич, А. Кочерги, Є. Чавдар, Л. Руденко, О. Басистюк, Л. Остапенко, Є. Мірошниченко, Д. Петриненко, Г. Циполи, Л. Забілястої, В. Лук’янець, П. Кармалюка, П. Білинника, А. Солов’яненка та ін., розвинулася й здобула світове визнання.

У колекції Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву зберігається близько восьми тисяч аудіовізуальних документів, присвячених музичному театру, зокрема оперному мистецтву. Найчисельнішою групою серед них є фонодокументи (5600 од. обл.). Найраніші з них датуються 1901–1903 рр. Це аудіозаписи оперних партій у виконанні Е. Карузо, С. Крушельницької, Ф. Шаляпіна, І. Алчевського.

У фонотеці архіву присутні записи окремих арій, сцен, актів із оперних творів та повні записи оперних спектаклів, як безпосередньо трансляційні записи з театру, так і студійні записи, а також записи монтажу опер (радіопостановки). Значну кількість складають записи концертного виконання тих чи інших оперних творів. Фонодокументи зберігаються на магнітній плівці, грамплатівках, аудіокасетах, дисках.

Фонограми зберігають голоси вітчизняних і зарубіжних зірок оперної сцени ХХ ст. і доносять до слухача століття ХХІ їхню вокальну віртуозність й акторську майстерність.

«Оперний» масив фонодокументів Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву має незаперечну цінність як джерело дослідження історії музично-театрального й виконавського мистецтва. Адже він дає змогу ознайомитися з виконанням того чи іншого твору різними виконавцями в різний час і на різних сценах. Близько двох тисяч фотодокументів висвітлюють діяльність найбільших оперних театрів України: Національного академічного театру опери та балету України імені Т. Г. Шевченка (м. Київ), Дніпропетровського академічного театру опери та балету, Донецького академічного державного театру опери та балету імені Анатолія Солов’яненка, Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької, Одеського національного академічного театру опери та балету, Харківського національного академічного театру опери та балету імені М. В. Лисенка.

Масив фотодокументів (часові межі 1930–2000 рр.) укладений за географічним та хронологічним принципом. Світлини супроводжуються довідковими даними, що включають інформацію про зафіксовану подію або особу чи осіб, місце, дату, автора зйомки, обліковий архівний номер. Серед фотодокументів можна виділити подієві фотографії (переважно сцени з вистав, репетиції, підготовка реквізиту), портретні фотографії (артисти в образах персонажів), видові фотографії (екстер’єр та інтер’єр театральних споруд, сценографія окремих вистав).

У Центральному державному аудіовізуальному та електронному архіві зберігається понад двісті кінодокументів (хронологічні межі 1940–1990 рр.), присвячених оперному мистецтву. Серед них за жанром і змістовим наповненням можна виділити чотири групи:

1) кіно- і телесюжети з кіножурналів «Радянська Україна», «Молодь України», «Україна сьогодні» та зі збірників кіно-, телесюжетів студії «Укркінохроніка» та Республіканської студії телебачення, в яких зафіксовано сцени з оперних спектаклів, фрагменти прем’єрних вистав та відкриття театрального сезону, репетиції та підготовку декорацій, інтерв’ю з творцями вистав: співаками, диригентами, режисерами, композиторами; сюжети про післявоєнну відбудову будівель театрів, відкриття нових приміщень;

2) фільми-концерти за участю оперних виконавців, що включають фрагменти оперних постановок чи концертне виконання оперних партій. До таких, наприклад, належать: «Співає В. Г Грицюк» (1988р., од. обл. 8618), «Арії з опер виконує Г. Ципола» (1980 р., од. обл. 8601), «Співає Марія Стеф’юк» (1986 р., од. обл. 10328), «Співає Людмила Юрченко» (1986 р., од. обл. 10339), «Лідія Забіляста» (1986 р. од. обл. 10397) та ін.;

3) документальні стрічки, що за своїм змістовим наповненням є творчими портретами, портретними кінонарисами про митців оперної сцени, наприклад: «Душа моя співає» (творчий портрет Б. Р. Гмирі, 1971 р., од. обл. 75213), «Народний артист Анатолій Солов’яненко» (1978 р., од. обл. 7676), «Перевтілення» (творчий портрет А. Кочерги, 1980 р., од. обл. 8911), «Гізела Ципола» (1985 р., од. обл. 9988), «Анатолій Солов’яненко на сцені і поза сценою» (1990 р., од. обл. 11869) та ін.;

4) фільми-опери (теле-, кіноверсії оперних творів), наприклад, фільм-опера «Спокута» за мотивами опери М. Вериківського «Наймичка» (1985 р., од. обл. 10006, композитор – М. І. Вериківський, режисер-постановник – Р. Олексів, у ролях – Л. Забіляста, О. Реус-Петренко, Г. Туфтіна, В. Федотов).

Пропонуємо увазі користувачів добірку світлин із фондів архіву, присвячених постановкам класичних українських опер на вітчизняній сцені.