Старосвітська одноповерхова Чернігівщина ХІХ століття зазирала у прийдешнє з осторогою дбайливого хазяїна: якщо брати, то певне, як робити – надовго. Модернізація тому вдалася до тонкої дипломатії, спокушаючи поважну публіку не індустріальними вивертами, а просто на вулиці, пропонуючи їй впорядкований побут міських вигод і розваг, химерно вплетених у прикметну для регіону ярмаркову культуру української агори. Тут добірне товариство прискіпливо примірялося до легковажних новинок, по всьому ухвалювало вирок їхньому потенційному впровадженню у повсякденну обивательську ретельність і потроху заохотилося, переставало пручатися, молодшало, все ж залишаючись при добрім розумі.

Тож гайда нині до гетьманського осередку, fin de siècle якого обійшовся без декадансу. Цікаві образи й деталі повсякденного життя Чернігівщини – у рубриці «На зламі століть» онлайн-проєкту Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву «З фотолітопису України».