28 січня виповнюється 120 років від дня народження Юлія Мейтуса, класика XX століття, автора модерної української опери, все життя якого пов’язане з театром. Понад сім десятків років яскравої творчої діяльності дають підстави говорити про нього як про одного з засновників української композиторської школи. Юлій Мейтус є автором 17 різноманітних за жанрами опер (із них 4 – у співавторстві). Значне місце в його творчості займає вокальна музика – він є автором близько 300 романсів на слова Лесі Українки, І. Франка, Т. Шевченка, В. Сосюри, А. Малишка, П. Тичини, Д. Павличка та музики до популярного естрадного ревю «Алло на хвилі 477». Багато інструментальних та хорових творів написано ним для дітей.

Юлій Мейтус був добре знайомий з Олександром Довженком і співпрацював із театром Леся Курбаса «Березіль». Саме він написав музику до 13 вистав, створених у Харкові Курбасом: «Пролог», «Мина Мазайло» та «Народний Малахій» за М. Кулішем, «Диктатура» І. Микитенка, «Заповіт пана Ралки» В. Цимбала, «Чотири Чемберлена» та «Тетнульд» Ш. Дадіані, «Хазяїн» І. Карпенка-Карого.

Після трагічного для нового українського мистецтва знищення театру «Березіль» його правонаступником став новостворений Харківський державний український драматичний театр імені Т. Г. Шевченка (1933 р.), де Ю. Мейтус працював над п’єсами «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого, «Загибель ескадри», «Платон Кречет» та «Банкір» О. Корнійчука, «Бастилія Божої матері» І. Микитенка.

Юлій Мейтус випробовує свої сили й в роботі над музикою до кінофільмів: «Нічний візник» (1930), «Іван» (1932, у співавт.) «Страта» (1935), «Застава коло Чортового броду», «Кондуїт» (1936), «Стара фортеця» (1937), «Сімнадцятилітні» (1939), «Макар Нечай» (1940), «У мирні дні» (1950), «В степах України» (1952), «Богатир» йде в Марто» (1954), «Два Федори», «Кінець Чирви-Козиря» (1958), «Небо кличе» (1959).

У творчості Юлія Мейтуса важливу роль відіграє український народнопісенний фольклор. Основні його роботи в цьому жанрі – три серії вільних обробок українських народних пісень для голосу (перші дві серії) і хору з симфонічним оркестром, видані як перекладення для супроводу фортепіано. Перша серія – для низького голосу з симфонічним оркестром (або фортепіано) – написана 1934 року (видана у 1937-му). Вона містить п’ять пісень: «А на завтра неділенька», «Ой, там за ярочком», «Вітер, вітер коло хати», «Ой, матінко-зірко» та «Ви, музики, грайте». По п’ять пісень містять і серії для високого голосу з оркестром (1937) і для мішаного хору з оркестром (1939). Обробки пісень для високого голосу: «Ой, у Києві та на городищі», «Ой, пряду, пряду», «За городом качки пливуть», «Закувала зозуленька», «Ой, лопнув обруч»; для хору – «Вийду я на гору», «Ой, гей, та хто горя не знає», «Сніжок іде», «Ой, сиділа дочка, як перепілочка», «Ой, на горі монастир».

Композитор широко використовував у творчості оригінальні українські народні пісні, зокрема «Ой, весна-весниця» в сюїті для симфонічного оркестру «Про дівчиноньку» в опері «Північні зорі», західноукраїнські пісні і танці у другій дії «Украденого щастя». Опрацьовуючи український народний мелос, Ю. Мейтус, володіючи найновішими композиційними прийомами, все ж зберіг первозданність першоджерела. Він прагнув точно передати характер і особливості пісні, не додаючи нічого суб’єктивного, щоб пісня прозвучала максимально наближено до оригіналу.

У фондах Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву зберігається значна колекція аудіовізуальних документів про життєвий та творчий шлях композитора. У фотодокументах Ю. Мейтуса показано серед членів з’їзду композиторів, разом із Л. Ревуцьким, під час репетицій, за роботою. Серед кінодокументів особливу роль займає кінофільм «Романси Юлія Мейтуса» знятий режисером В. Недолужко на студії Укртелефільм у 1983 р.

У фонотеці архіву зберігається близько 30 музичних творів, створених Ю. Мейтусом, серед яких – романси, музика до опер, варіації на українські народні теми, думи, пісні до кінофільмів та ін.

До 120-річчя від дня народження митця пропонуємо добірку аудіовізуальних документів із фондів Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву.